Головна Про компанію Продукція VIP-пропозиція Прайс Галерея
Наші роботи
Будинок з профільованого брусу
Будинок з профільованого брусу
слідучюча робота

Корисне

  • Головна
    Школа дерев’яного будівництва

    пора відродження
    Іван В. ДЕЛЕГАН,
    кандидат сільськогосподарських наук, доцент УкрДЛТУ


    Дерев’яна архітектура – один із найдавніших видів будівельної діяльності людини. Це надзвичайно своєрідна архітектурно-мистецька творчість, якій притаманна особлива специфіка, зумовлена характером матеріалу й будівельними прийомами. Дерево завдяки своїм властивостям було колись основним будівельним матеріалом. Та через його недовговічність більшість давніх споруд зникла, і при вивченні історії дерев’яної архітектури дослідники здебільшого спираються на свідчення історичних джерел, а також на невелику кількість збережених пам’яток 18-19 ст., меншою мірою – 15-17 ст. Перлини дерев’яної архітектури сягають витоків українства.
    Канонічні зразки дерев’яної архітектури відомі з часів Київської Русі. Поза сумнівом, у X-XII століттях мистецтво дерев’яної архітектури княжого Києва поширювалося й на периферію держави, впливаючи на розвиток дерев’яного зодчества прабілорусів, праросіян та інших народів. Про це свідчать пам’ятки дерев’яної архітектури на лісовій півночі Східної Європи. Унікальні історичні зразки дерев’яного будівництва мають києворуське походження і є культурною спадщиною княжого Києва.
    Колись в Україні майже в кожному селі стояли монументальні пам’ятники дереву – дерев’яні церкви з ошатними, різьбленими вівтарями. Це була своєрідна вершина божественного розуміння досконалості форми при її функціональному призначенні. А яка багата, різноманітна і своєрідна культура дерев’яної архітектури склалася у різних районах України! Так, для буковинської школи характерні тризрубні храми хатнього типу з пласкими стелями (церква Миколи в Берегметі, 1786 p.) або банями без зломів чи з двома зломами, схованими під чотирискатними покрівлями. Для Поділля типовими є храми з шоломоподібними або бароковими верхами.

    Гуцульщина відзначається невеликими хрещатими одно-п’ятиверхими храмами. Бойківські храми – тризубні в плані, з вищим завершенням над центральним зрубом та з великою кількістю зломів (собор Богородиці в Маткові Львівської області, 1838 p). Для лемківських храмів характерна композиція з бароковими верхами й високою вежею–дзвіницею над бабинцем. У закарпатський культовій дерев’яній архітектурі простежуються риси двох стилів: романського – скатні покрівлі та висока вежа з наметовим верхом над бабинцем і готичного – завершення у формі вежі з одним високим шпилем.

    Для церковної дерев’яної архітектури Лівобережної України властиві розвинуті у висоту складові частини споруди – основний об’єм: похилі й вертикальні частини зломів, відсутність опасань та піддашшя, а замість ґонта – шалювання дошками.
    Поряд із храмами в Україні з дерева будували житлові та господарські споруди, палаци, кремлі, захисні укріплення – замки (на Киселівці в Києві, 1548 р., майстер Служка; в Острозі, 1649, майстер Шутковський), вежі, фортеці, частоколи, дитинці, городища, мости. В минулому основним типом житла лісорубів і мисливців в Карпатах була колиба – споруда з дерев’яних колод – або з балок – проте збудована технікою в зруб. Найчастіше в XIX – на початку XX ст. споруджувались шестигранні та восьмигранні колиби, які вписувалась в коло діаметром від 6 до 8 метрів. Кругла колиба не мала вікон і стелі, висота зрубу коливалася від 0,4 до 0,9 м, дах стіжкуватої форми на кроквах був удвоє вищий від зрубу. Колибу покривали дражицями або корою дерев – “луб’ям”.

    Дерево дарує людям тепло, наближує до природи і піддається найвищій мистецькій обробці. Однак у часи будівництва “світлого майбутнього”, через засилля мурованої стандартизованої архітектури, залишилося дуже мало життєвого простору для дерев’яних споруд. Різними ДСП та ДВП, а то й просто сирими дошками оформляли здебільшого зали ресторанів, кафе, приміщень овочевих і фруктових магазинів. Сучасна індустрія будівництва незаслужено забула про дерево. А насправді – воно стало на вагу золота, і що найголовніше – втрачається національна школа дерев’яного будівництва. Ми майже не маємо визначних архітекторів, інженерів чи техніків із дерев’яного будівництва, котрі б досконало знали національну школу, провідні зарубіжні школи. Фахівців вищої кваліфікації в Україні роками не готували. Наукові розробки у галузі дерев’яного зодчества з’являються епізодично. Тобто існує реальна загроза збереженню історичної спадщини дерев’яного будівництва, а в кінцевому рахунку – національним інтересам України. Оскільки дерево тлінне, нас повинно зараз особливо хвилювати те, як реалізувати на даному етапі розвитку українського суспільства величезну творчу спадщину художнього дерев’яного будівництва й різьбярства. Адже за архітектурою судять про ступінь культури країни та її народу. В зодчестві закладений найпотужніший естетичний і емоційний потенціал, яким ми не маємо права нехтувати. Тому тільки те й живе у свідомості поколінь, тільки те й дороге, що має в собі хоча б зернину творчого духу народу,. його естетичних ідеалів, його світогляду. Традиції дерев’яного будівництва ще збереглися. Так, у Закарпатський області працює понад 300 різьбярів. Є вони на Івано-Франківщині та в інших областях. Сотні будівничих працюють зараз на будовах церковних споруд. А скільки наших народних умільців працює нині в Польщі, Росії, Словаччині, Чехії та інших країнах?! Куди поділися “самородки” із Тернополя, Косова та Ясіня? Для кого вони змушені творити? Кому залишать свою спадщину? Ці та багато інших запитань потребують не тільки відповідей, а й рішучих дій, оскільки зі слів храму не збудуєш.

    Уряд України прийняв програму розвитку національної культури. І напевно, якась частина національного доходу буде виділена на розвиток національної архітектури, зокрема на дерев’яне зодчество. Та поміж іншим слід налагодити продуману систему підготовки фахівців дерев’яної архітектури; створити відповідні школи.

    Український державний лісотехнічний університет має всі потенційні можливості, певну інтелектуальну та матеріальну базу для підготовки інженерних кадрів дерев’яного будівництва. Тут викладають комплекс базових навчальних дисциплін – дендрологія, лісові культури, лісознавство, лісоексплуатація, технологія деревообробки, сушіння деревини, композиція, малюнок, що дозволяє охопити у генезі всю техніку і технологію застосування деревини у будівництві. Особливо сприятливу ситуацію зумовлює наявність кафедр: будівельної механіки ландшафтної архітектури, а також конструювання та дизайну.

    На міжфакультетному рівні Українського державного лісотехнічного університету для підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів дерев’яного будівництва може бути сформований необхідний викладацький склад і тут підготовлені навчальні посібники, складено ряд методичних розробок, обладнано науково-дослідні лабораторії, майстерні з відповідним устаткуванням, нагромаджена навчальна література. Для організаційного забезпечення підготовки висококваліфікованих фахівців дерев’яного будівництва в структурі УкрДЛТУ доцільно вже зараз створити відповідну кафедру, а в подальшому – створити факультет дерев’яної архітектури. В такий спосіб ми можемо сприяти збереженню культурної спадщини, історичного досвіду і відродженню національної школи дерев’яного зодчества.
     
    Підприємство: "Альта" телефон: 8-050-374-04-32       info@alta.cv.ua